| Євген Плужник Надходить дощ. Шумлять бліді берези... Рвуть блискавиці сірих хмар рядно... А дужий грім зустрів такі діези, Що злякано дзвенить вікно! Тікає день. Скриплять вози на греблі... Під чередою стогне оболонь... І раптом шріт — дрібні перлові краплі... І знову вітер, гуркіт і огонь. І вже туман пливе, бреде над полем, Щоб за хвилину сонцем розцвісти, Щоб навіть я з надією та болем Твої старі перечитав листи! Перевод Януша Мати Гуляет дождь. Берёзы плачут гордо. Рвут молнии туч серых полотно... А сильный гром такие взял аккорды, Что от испуга дребезжит окно. Сбегает день. Возы скрипят по гати... И стонет под конями оболонь... Внезапно дробь - крупа звенит в токкате... И снова ветер, грохот и огонь. И вот туман плывёт, бредёт над полем, Чтоб за минуту солнышком расцвесть, Чтоб даже я, с надеждою и болью, Смог письма от тебя опять прочесть. |
||||
